стоп-кібербулінг.png

Проблема булінгу здебільшого розглядається як така, що виникає серед осіб дитячого та підліткового віку, однак і дорослі можуть стати жертвами залякування та дій агресивно-насильницького, образливого характеру. Із розвитком і динамічним поширенням цифрових технологій у сучасному суспільстві, варто звернути увагу на появу тенденції щодо збільшення ризиків і загроз їхнього впливу на психологічну і соціальну безпеку особистості, до яких відноситься кібербулінг.

Цькування в Інтернеті можуть трапитися з будь-ким незалежно від його віку. Щоб переконатися у жорстокості кібербулінгу дорослих достатньо лише прочитати коментарі під публікаціями у соціальних мережах, в яких звичайна критика часто межує зі справжніми знущаннями. Причому від залякувань та образ в Інтернеті страждають не лише громадські діячі жертвою кібербулінгу може стати будь-хто. Тому важливо знати більше про кібербулінг дорослих та способи протидії цьому явищу.

Поняття булінгу згідно з українським законодавством

Термін «булінг» почав широко вживатися в Україні відносно нещодавноУ 2019 році в Україні вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу.


Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.


Закон розширює поняття булінгу як такого, що визначається діями або бездіяльністю всіх учасників освітнього процесу. Тобто коло суб’єктів розширено: не лише дошкільнята, учні, школярі, а й студенти закладів професійно-технічної й вищої освіти, педагоги дитсадків, шкіл, закладів вищої освіти та всі учасники освітнього процесу.

Зміни щодо протидії булінгу внесені в Закон «Про освіту», де визначено права та обов’язки всіх учасників освітнього процесу, та в Кодекс України про адміністративні правопорушення. Останній регулює адміністративну відповідальність учасників булінгу у вигляді штрафів та виправних робіт.  У тому числі закон передбачає відповідальність і за булінг в Інтернеті, так званий кібербулінг.

Поняття та типи кібербулінгу як загрози психологічній та соціальній безпеці особистості

hannah-wei-84051-unsplash-738x492.jpg

Кібербулінг це знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюють за допомогою різних гаджетів (зокрема телефонів), з використанням Інтернету, будь-яких електронних (цифрових) технологій.

Булінг в Інтернеті може відбуватися в соціальних мережах, додатках для обміну повідомленнями, коментарях, форумах та навіть на ігрових платформах. Часто переслідувачами стають незнайомці, але в деяких випадках це можуть бути знайомі, колеги та колишні романтичні партнери. 

По суті, кіберзнущання є тим самим, що і знущання у звичайній формі, тільки з використанням технологій: кібербулер діє систематично з метою приниження, залякування, підкорення або спричинення соціальної ізоляції жертви.

Відмінності кібербулінгу від інших видів булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю охоплювати широку аудиторію одночасно, можливістю тероризувати та тримати у напрузі жертву будь-де і будь-коли. Сьогодні коли безліч людей щоденно користуються соціальними мережами і все більше часу проводять «онлайн», кібербулінг може набувати загрозливих маштабів.

Здебільшого виокремлюють вісім типів кібербулінгу. Усі вони несуть певну загрозу психологічному благополуччю особи. Психологічний терор в Інтернеті призводить до сильних емоційних переживань, зниження самооцінки, підвищує репутаційні ризики (завдає шкоди іміджу та репутації), руйнує та послаблює реальні соціальні зв’язки, навіть створює небезпеку для життя людини.

 Тип кубербулінгу Його опис
Флеймінг (flaming) обмін короткими гнівними та запальними репліками, використовуючи задля цього комунікаційні технології
Харассмент
або нападки (harassment)
повторення образливих повідомлень (тривалих та односторонніх), із перевантаженням персональних каналів комунікації
Зведення наклепів
(denigration)
розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних  технологій
Самозванство
(impersonation)
позиціонування онлайн-агресора як жертви, використовуючи її пароль доступу до її аккаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи  миттєвих повідомлень тощо, для подальшого  здійснення негативної комунікації
Ошукування
(outing&trickery)
отримання персональної інформації в міжособовій комунікації та оприлюднення її у віртуальному середовищі
Відчуження
(остракізм), ізоляція
виключення із соціуму, обмеження можливості власного позиціонування та взаємодії у групі 
Кіберпереслідування  приховане, анонімне вистежування необережних користувачів через Інтернет для отримання інформації про час, місце і всі необхідні умови здійснення майбутнього нападу
Хепіслеппінг
 (happyslapping)
створення відеороліків реальних нападів (хепіслеппінг), ґвалтування чи його імітації (хоппінг) із подальшим розміщенням в Інтернеті без згоди жертви

Чому це відбувається

kiberbulling-nad-vzroslymi.jpgЩодо мотивів поведінки кібербулерів та причин прояву агресії у віртуальному світі психологами висловлюються різні точки зору:

  • можливість створення віртуального образу «Я», коли зловмисник хоче відчути себе більш сильним та могутнім, прагне отримати перевагу над іншими;
  • кіберзнущання можуть зробити кривдника більш популярним;
  • кібербулінг компенсує власну низьку самооцінку кривдника, що має комплекс неповноцінності;
  • втрата відчуття відповідальності за свої вчинки перед собою та іншими;
  • заздрість, образа, прагнення помститися за реальну або уявну несправедливість, спричинену раніше;
  • розваги, жарти: така особа може навіть не здогадуватися, що завдає страждань іншому;
  • проблеми у сімейних взаємовідносинах та інше.

Опитування, які були проведені зарубіжними вченими свідчать, що близько третини студентів вказали, що вони стали жертвами інтернет-цькування, і приблизно одна п’ята опитаних студентів повідомили, що вони брали участь в кібербулінгу (Walrave & Heirman, 2011), а 40% студентів взагалі не співчувають своїм жертвам в Інтернеті (Gordon, 2019).

Кібербулінг в закладі вищої освіти серед студентів відрізняється за характером від цькування в школі: є більш прихованим, в основному має психологічний характер, спрямований на підкреслення інтелектуальних, а не фізичних характеристик, не має таких масштабів і руйнівних наслідків (Ксьонда, 2017).

pexels-photo-4226215.jpeg

Як протидіяти кіберзнущанню

Коли діти та підлітки стають жертвами знущань, їм зазвичай рекомендують звертатися за допомогою до дорослих. У випадку з кібербулінгом дорослих варто звертатися до більш компетентних у таких питаннях людей, а саме відповідних державних органів і установ.

Часто проблему кібербулінгу дорослих в Інтернеті можна вирішити і без втручання поліції. Більшість соціальних мереж мають вбудовані інструменти для протидії будь-яким видам онлайн-знущань. Зокрема, у Facebook можна блокувати профілі, а також повідомляти про образливі коментарі та публікації. Мережа Instagram також закликає користувачів повідомляти про будь-які випадки знущань та цькування. Більшість соціальних мереж пропонують ресурси для допомоги жертвам кібербулінгу.

У популярних ігрових платформах також існують певні обмеження, які дозволяють протидіяти знущанням. Гравці можуть самостійно повідомити про порушення, також на ігрових платформах є автоматизоване виявлення образливої поведінки. До порушників можуть застосовуватись тимчасові або постійні обмеження та видалення з платформи.

Пам’ятайте, що знущання в Інтернеті не є провиною жертви. Якщо це трапляється з вами, обов’язково зверніться за допомогою до друзів, членів своєї родини, представників офіційних органів задля пошуку рішення цієї проблеми.

Важливо зберігати копії повідомлень, публікацій у соціальних мережах, електронних листів, фотографій тощо, які використовувалися проти вас з метою булінгу. Це дасть змогу довести, що ви були жертвою цькування, якщо вирішите повідомити про це.

Важливо! Покликання на ресурси безпеки в популярних соціальних мережах

  • У випадку виявлення в мережі Інтернет, на вебсайті інформації, потерпілий має право вимагати видалення такої інформації із вебсайту, а також, з результатів видачі за відповідними запитами з пошукових систем, котрі скеровують на вказані вище сайти. З цією метою варто звернутися до власника вебсайту (дізнатися дані щодо адміністраторів або власників вебсайтів допоможе сервіс Whois).
  • Якщо в досудовому порядку з'ясувати питання не вдалося, потерпілий має право, керуючись статтями 277 та 278 Цивільного кодексу України, звернутися безпосередньо до суду для захисту або поновлення своїх порушених прав.
  • Звернутися до органів Національної поліції із заявою про вчинення адміністративного правопорушення відповідно до статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідальність за вчинення кібербулінгу

За вчинення кібербулінгу до кривдника може застосовуватися цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність.

Нагадуємо, що отримати безоплатну правову допомогу та захистити свої права Ви зможете звернувшись до фахівців системи безоплатної правової допомоги.

З повагою, Психологічна служба КДПУ

17842
Календар подій
Останні статті
Популярне на сайті
Афіша