ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ
КОД 01.10.02.2020
ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ
КРИВОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
1ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Вступний інструктаж з охорони праці проводиться у кабінеті охорони праці з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади.Вступний інструктаж проводить інженер з охорони праці.
1.2 Програму та тривалість інструктажу затверджує Ректор Університету. Про проведення вступного інструктажу вноситься запис в журналі реєстрації.
1.3 Інструктаж складено відповідноі до Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про пожежну безпеку», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та відповідних нормативно – правових актів у сфері охорони праці.
2 ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА НАВЧАННЯ
2.1 Прийом на роботу здійснюється відповідно до Кодексу законів про працю, Закону України «Про вищу освіту» та оформлюється наказом ректора. При прийомі на роботу працівників під підпис ознайомлюють з правилами внутрішнього розпорядку,у якому зазначено умови праці,умови організацї робочого місця.Забороняється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці (ст.18 Закону України «Про охорону праці») .
2.2. Робочий час і час відпочинку
2.2.1. Для працівників Університету встановлюється:
– шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, з тривалістю робочого часу 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу), 6 годин на день – для науково-педагогічних працівників університету;
– п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, з тривалістю робочого часу 40 годин на тиждень, 8 годин на день – для науково-педагогічних працівників, які за посадою виконують адміністративно-управлінські функції, та для інших категорій працівників університету.
– Робочий час працівників університету триває з 8.30 до 17.00.
– Обідня перерва з 12.30 до 13.00. Працівники використовують час обідньої перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
– Працівникам Університету відповідно до законодавства (ст. 56 КЗпП України) може встановлюватися неповний робочий час із визначенням тривалості роботи, її розпорядку та оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу.
2.2.2. Залучення окремих працівників до роботи в установлені для них вихідні дні допускається у виняткових випадках, передбачених законодавством, за наказом адміністрації (ст.71 КЗпП України).
2.3. Відпустки
2.3.1. Працівникам Університету надається щорічна відпустка (основна й додаткова) із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати згідно зі ст. 4 Закону України «Про відпустки» та ст. 74 КЗпП України.
2.3.2. Право працівникам на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в університеті. 2.3.3. Керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам щорічні відпустки повної тривалості в перший та наступні робочі роки надаються в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу (постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам»).
3 ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ:
3.1. Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків і професійних захворювань. 3.2.Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для студентів або для його життя чи здоров’я.
3.3. Працівникам, зайнятим на роботах з важкими та шкідливими умовами, та за особливий характер праці надається додаткова оплачувана відпустка, доплата до тарифних ставок (ст. 7 Закону України «Про охорону праці», наказ по університету).
3.4. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, забезпечуються за встановленими нормами спеціальним одягом, спеціальним взуттям, миючими та дизенфікуючими засобами ( ст.163. Закон України «Про охорону праці», Комплексні заходи з охорони праці).
3.5.Працівник зобов’язаний знати і виконувати вимоги законів та нормативних актів про охорону праці (ст. 18 Закону України «Про охорону праці»):
– проходити навчання з охорони праці з наступною перевіркою знань;
–проходити інструктажі з охорони праці (вступний, первинний, плановий, цільовий, позаплановий);
–користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
– проходити, у встановленому порядку, попередні та періодичні медичні огляди;
– співпрацювати з адміністрацією у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь якої ситуації, яка створює загрозу життю чи здоров’ю студентів або працівників університету, навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку керівника свого структурного підрозділу.
4 ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
4.1 Основні причин електротравматизму
Усі випадки ураження людини електричним струмом можливі тільки при замиканні електричного кола через тіло людини при дотику її не менше ніж до двох точок ланцюга, між якими існує напруга. Основними причинами нещасних випадків при ураженні електричним струмом є:
– випадковий дотик до струмовідних частин, що перебувають під напругою; це відбувається в результаті помилкових дій працівників при виконанні робіт на струмовідних частинах чи поблизу них, невиконання організаційних і технічних заходів при підготовці робочого місця;
– поява напруги на металевих частинах обладнання, що в нормальному режимі не перебувають під напругою; напруга виникає в результаті ізоляції ао падіння проводу, що перебуває під напругою;
– випадкове включення або поява напруги на відключених струмовідних частинах, на яких проводиться робота;
– виникнення напруги кроку на ділянці землі, де знаходиться людина.
4.2. Дія електричного струму на організм людини
Існують чотири групи ураження електричним струмом:
– перша – відсутність зовнішніх ознак, що загрожують небезпекою ураження електричним струмом; людина не може побачити, почути або якось інше відчути можливість ураження;
– друга – тяжкість електротравм, втрата працездатності, як правило, буває тривалою, можливий смертельний результат;
– третя – струми промислової частоти величиною 10 – 25 мА можуть викликати інтенсивні судоми м’язів, людина при цьому не може звільнитися від дії електричного струму самостійно;
– четверта – можливість наступного механічного травмування.
Проходячи через тіло людини, електричний струм надає термічну, електролітичну, механічну, біологічну дію.Термічна дія проявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів та інших органів, що веде до серйозних функціональних розладів організму. Електролітична дія виявляється у розкладанні органічної рідини, в тому числі крові, що супроводжується значними змінами її складу, а також тканини в цілому. Механічна дія виражається в розшаруванні, в розриві та інших подібних ушкодженнях різних тканин організму (м’язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини). Біологічна дія виявляється в роздратуванні і збудженні живих тканин організму, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів.
Основними заходами захисту від ураження електрострумом є:
–забезпечення недоступності струмовідних частин, що знаходяться під напругою, для випадкового дотику шляхом ізоляції, розміщенням на недоступній висоті;
– захист людей від ураження електричним струмом при пошкодженнях ізоляції, при появі напруги на корпусах, кожухах та інших струмовідних частинах електроустановок за допомогою захисного заземлення, захисного занулення, захисного відключення, застосуванням малої напруги, захисним розділенням мережі, подвійною ізоляцією, вирівнюванням потенціалів;
– застосування спеціальних електрозахисних засобів (ізолюючі штанги, ізолюючі кліщі, діелектричні рукавички, діелектричні гумові килимки, діелектричні боти та калоші, переносні заземлення).
До основних організаційних заходів, які забезпечують електробезпеку належать: проходження навчання та інструктажів з техніки безпеки, затверджений перелік робіт, встановлення порядку підготовки робочих місць, допуск до робіт на електроустаткуванні, нагляд під час ведення робіт.
5 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
5.1 Території Університету слід постійно утримувати в чистоті. Відходи пальних матеріалів, опале листя і суху траву необхідно регулярно прибирати і вивозити з території у спеціально відведені місця.
5.2 Дороги, проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, вільний доступ до пожежного інвентарю. Обладнання та засоби пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними.
5.3 Протипожежні відстані між будівлями, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів забороняється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянки автотранспорту, встановлення тимчасових будівель і споруд.
5.4 Розводити багаття, спалювати сміття, користуватися відкритим вогнем на відстані не менше 30 м від будівель та споруд. У всіх випадках забороняється залишати без догляду джерела відкритого вогню.
5.5 Забороняється тютюнопаління у приміщеннях Університету.
5.6 Усі будівлі, приміщення та споруди Університету повинні постійно утримуватися в чистоті.
5.7 Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій Університету повинна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, написи про такі відомості повинні розміщуватися на вхідних дверях ззовні та усередині приміщення.
5. 8Під час перебування учасників освітнього процесу в будівлях дозволяється двері евакуаційних виходів замикати лише зсередини за допомогою запорів (засувів, крючків тощо), які легко (без ключів) відмикаються.
5.9 У будівлях Університету не дозволяється:
– застосовувати з метою опалення нестандартні (саморобні) нагрівальні пристрої
–використовувати електроплитки, кип’ятильники, електрочайники, тощо для приготування їжі, за винятком спеціально обладнаних приміщень;
– захаращувати шляхи евакуації;
– здійснювати вогневі, електрогазозварювальні та інші види пожежонебезпечних робіт у будівлях у разі наявності в їх приміщеннях людей;
– залишати без нагляду ввімкнені в мережу електроприлади.
5.10 Вогневі та зварювальні роботи можуть виконуватися тільки з письмового дозволу ректора (проректора з АГР) з оформленням наряду. Ці роботи мають проводитися згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні під час проведення зварювальних та інших вогневих робіт.
5.11 Електричні мережі та електрообладнання, що використовуються в Університеті, та їх експлуатація повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок та Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів.
5.12 Головний енергетик повинен забезпечувати своєчасне обслуговування та технічну експлуатацію електрообладнання і електромереж, проведення профілактичних оглядів, планово-попереджувальних ремонтів та своєчасно усувати виявлені недоліки.
5.13 Усі роботи в Університеті повинні проводитися на справному електрообладнанні (ізоляція електропроводки, пускачі, штепселі, розетки, вимикачі та інша апаратура, заземлення, занулення тощо).
5.14 Улаштування та експлуатація тимчасових електромереж в Університеті забороняється. Винятком можуть бути тимчасові електромережі, які живлять установки та електропроводки в місцях проведення будівельних, тимчасових ремонтномонтажних і аварійних робіт.
5.15 Під час експлуатації електроустановок в Університеті не дозволяється використовувати електроапаратуру та електроприлади в умовах, що не передбачені заводом.
5.16 Не дозволяється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень, в архівах, музеях, бібліотеках, роздягальнях.
5.17 Всі приміщення (незалежно від їх призначення) після закінчення робіт повинні бути оглянуті, з усіх електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення).
6 ПОРЯДОК ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ
6.1 У разі виникнення пожежі дії працівників Університету мають бути спрямовані на створення безпеки людей, в першу чергу здобувачів освіти, їх евакуацію та рятування.
6.2 У випадку виникнення пожежі в гуртожитках необхідно керуватися «Порядком спільних дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж в організаціях, установах і закладах з цілодобовим перебуванням людей».
6.3 Працівник Університету, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, різке підвищення температури в приміщенні тощо), зобов’язаний:
– негайно повідомити про подію керівника свого структурного підрозділу або іншу посадову особу; викликати рятувальну пожежну службу за телефоном «101», при цьому слід чітко назвати місцезнаходження об’єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище;
– оповістити людей про пожежу; розпочати самому і залучити інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;
– організувати зустріч пожежно-рятувальних підрозділів, вжити заходів щодо гасіння пожежі наявними в Університеті засобами пожежогасіння.
6.4 Посадова особа, що прибуває на місце пожежі, зобов’язана:
– здійснювати керівництво евакуацією людей та гасінням пожежі до прибуття пожежно-рятувальних підрозділів. У разі загрози для життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби;
– організувати перевірку наявності всіх учасників освітнього процесу, евакуйованих з будівлі, за списками і журналами обліку навчальних занять;
– виділити для зустрічі пожежно-рятувальних підрозділів особу, яка добре знає розміщення під’їздних шляхів, вододжерел, засобів пожежогасіння;
–вилучити з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі;
– у разі потреби викликати до місця пожежі медичну та інші служби;
– припинити всі роботи, не пов’язані з заходами щодо ліквідації пожежі;
– організувати відключення мереж електропостачання;
– організувати евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони.
6.5. Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:
– з урахуванням умов, що склалися, визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший строк;
– ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки. З цією метою працівникам Університету не можна залишати студентів без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;
– евакуацію людей слід починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння;
– ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні здобувачів освіти;
– виставляти пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення здобувачів освіти і працівників до будівлі, де виникла пожежа;
– у разі гасіння слід намагатися перед усім забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей.
7 НЕЩАСНІ ВИПАДКИ
7.1 До нещасних випадків належать рани, травми, гострі професійні захворювання, отруєння, опіки, теплові удари, обмороження, ураження електричним струмом; інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійних лих (землетрусу, зсуву, повені, тощо).
7.2 Причини нещасних випадків і професійних захворювань можуть бути розділені на три групи:
– організаційні причини: неправильна організація праці,застосування небезпечних методів праці, недостатня кваліфікація працівників, незадовільне утримання робочого місця, відсутність засобів індивідуального захисту;
– санітарно – гігієнічні причини: ненормальні метереологічні умови (несприятливий температурний режим, недостатній повітрообмін, підвищена вологість), перевищення допустимих концентрацій і рівнів шкідливих факторів, недостатня освітленість робочих місць;
– технічні причини: застосування несправних інструментів, недосконалість технологічного процесу (устаткування);
7.3 Про кожний нещасний випадок працівник повинен доповісти безпосередньо керівникові структурного підрозділу, іншим посадовим особам, вжити заходів для надання долікарської допомоги потерпілому.
7.4 Наказом Ректора Університету затверджується комісія з розслідування, яка протягом трьох діб з моменту події повинна обстежити місце нещасного випадку, установити обставини нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, розробити заходи щодо запобігання подібних випадків, скласти акт.
7.5 Якщо нещасний випадок стався зі здобувачем освіти, розслідування проводиться відповідно до Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час освітнього процесу в навчальних закладах.
7.6 Розслідування смертельних нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 днів і складається акт спеціального розслідування формою Н-1 на кожного потерпілого і затверджується протягом доби після підписання.
8 НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ
8.1. Перша допомога – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя і здоров’я потерпілих, здійснюваних до приїзду швидкої допомоги. Основними принципами надання домедичної допомоги є:
– правильність і доцільність (якщо ви не впевнені в своїх діях – краще утриматись; головне правило першої допомоги – не нашкодити);
– терміновість,
– продуманість, рішучість, спокій.
8.2 Особа, яка надає допомогу, повинна знати:
– основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини;
– загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми відповідно до характеру ушкодження;
– основні способи перенесення та евакуації потерпілих;
– уміти оцінювати стан потерпілого, визначати, якої допомоги він потребує в першу чергу;
– уміти забезпечувати прохідність верхніх дихальних шляхів, виконувати штучне дихання, закритий масаж серця, оцінювати ефективність проведених заходів;
– уміти зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута;
– уміти іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому забитті, термічному ураженні;
– знати, як надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, несвідомому стані;
– уміти використовувати підручні засоби при перенесенні, транспортуванні потерпілих;
– уміти користуватися аптечкою першої допомоги.
8.3 Алгоритм дій при наданні першої допомоги:
8.3.1Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).
8.3.2 За необхідності викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також інші екстрені служби (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).
8.3.3 Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.
8.3.4 Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
8.3.5 Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.
8.3.6 Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.
8.3.7 Не залишати постраждалого, контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.
Якщо Ви не маєте відповідних навичок для надання допомоги, слід звернутись за допомогою до інших присутніх на місці події.